Моя чарівна леді (1964)

«Пігмаліон» (англ. Pygmalion: A Romance in Five Acts) — одна з найвідоміших п'єс ірландського письменника Бернарда Шоу, написана в 1912 році. Оригінальність, дотепність і демократичний дух п'єси, відображення глибоких і гострих соціальних проблем забезпечили їй популярність у багатьох країнах. П'єса має успіх і нині.

У п'єсі розповідається про лондонського професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс має за шість місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові, заведеній у вищому світі, і на світському прийомі зуміти представити її як герцогиню. Назва п'єси є іронічною алюзією на античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив настільки досконалу статую дівчини, що богиня Афродіта погодилася, на прохання Пігмаліона, закоханого у створений ним образ, оживити статую.

Для екранізації 1938 року Шоу написав кілька нових великих епізодів, які зараз зазвичай містяться в англійському тексті п'єси.

У 1956 році американський композитор Фредерік Лоу написав за мотивами п'єси мюзикл «Моя чарівна леді», який також мав великий успіх. Як фільм, так і мюзикл, на відміну від п'єси, мають щасливий фінал.

«Моя чарівна леді» (англ. My Fair Lady) — мюзикл на лібретто Алана Джея Лернера, музика Фредеріка Лоу.