Anatolii Dimarov
Анатолій Дімаров — український прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1981). Народився 5 травня 1922 року на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в родині учителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям прізвище сільського вчителя Дімарова, який жив одинаком і помер незадовго до розкуркулення Гарасюти. Мати майбутнього письменника навіть знайшла «свідків», які підтвердили цей факт. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933. Після закінчення середньої школи в 1940 р. був мобілізований до армії. На початок війни - стрілець 371 стрілецького полку 130 стрілецької дивізії на Південно-Західному фронті з 26 червня 1941 року. 17 липня 1941 року важко поранений. Потрапив до окупації, був командиром партизанського загону. Нагороджений як активний учасник війни орденами й медалями.
