Девід Кроненберґ

Девід Кроненберґ — канадський актор і кінорежисер, що відомий перш за все завдяки своїм роботам у жанрі трилера. 2002 року був удостоєний звання офіцера Ордену Канади, а 2009 року отримав Орден Почесного легіону. Народився у родині литовських євреїв у Торонто. Його батько був журналістом, а мати — піаністкою. Здобув науковий ступінь з літератури у Торонтському університеті. Кар’єра Кроненберґа у кіно почалася у 1966 з двох фільмів-скетчів і двох короткометражок. Далі у 1970-х його роботу фінансував канадський уряд. З перших фільмів режисер у своїх роботах виявляв інтерес до теми хворобливої модифікації людського тіла, яка згодом отримала назву body horror, а також до теми автомобільних і мотоциклетних гонок. Першим фільмом Кроненберґа, який пробився у міжнародний прокат, був «Скажена» (1977). Окрім фільмів «Муха» (1986) і «Мертва зона» (1983), режисер не працював у Голлівуді і не знімав високобюджетних мейнстрімових фільмів. Хоча Кроненберґ неодноразово номінувався на найвищі нагороди престижних кінофестивалів, жодної з них він так і не отримав. Майже у всіх своїх фільмах Кроненберґ співпрацював з композитором Говардом Шором. З 1988 року він працював у всіх фільмах з оператором Петером Сущицьким. Іншими постійними партнерами Девіда Кроненберґа є актор Роберт Сільверман, постановник Кароль Спір, звукорежисер Браян Дей, монтажист Рональд Сандерс та художник по костюмам його сестра Деніз Кроненберґ. До початку 2000-х років Кроненберґ спеціалізувався на жанрі «боді-хоррор» (буквально, «жах тіла», джерело жаху — незрозумілі мутації людського тіла). Багато з його картин піднімають проблему того, що прийнято вважати нормальним, а що — ненормальністю, хиткість межі між цими поняттями. Після фантастичного трилера «Екзистенція» (1999, «Срібний ведмідь» Берлінського фестивалю), що вийшов на екрани за кілька місяців до «Матриці» і піднімає подібну філософську проблематику, увагу режисера стало зміщатися від ненормальностей тілесних до ненормальностей громадських. У фільмах 2000-х років, які отримали високу оцінку критиків, Кроненберґ в нуарових фарбах малює безпросвітно похмурий світ, де панує корениться в самій людській природі насильство.